43 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Тараса Трясила дислокується в селі Дівички Бориспільського району Київської області з моменту свого формування як окремого з’єднання. Частина займає територію колишнього військового містечка на околиці населеного пункту, де розміщені казарми, парк техніки, склади боєприпасів та навчальні майданчики. Бригада підпорядкована Сухопутним військам і спеціалізується на вогневій підтримці механізованих і танкових підрозділів далекобійною артилерією.
Як бригада опинилася в Дівичках
43 окрема артилерійська бригада була розгорнута в Дівичках після реорганізації артилерійських частин центрального регіону на базі наявного полкового фонду. Рішення про постійну дислокацію прийняли з урахуванням наявності залізничної гілки, автомобільних шляхів і достатньої площі для розміщення гаубиць великого калібру. Село обрали через віддаленість від щільної житлової забудови Києва при збереженні оперативної близькості до столиці.
Формування відбувалося поетапно: спочатку прибули кадри управління і дивізіон самохідних установок, потім підтягнули реактивні системи і підрозділи забезпечення. Місцеві жителі згадують, як наприкінці осені колони техніки заходили з боку Борисполя і займали ангари колишньої частини. Командування одразу налагодило охорону периметра колючим дротом і спостережними вежами. З того часу територія вважається режимним об’єктом, вхід стороннім заборонений без перепустки.
Назва бригади пов’язана з історичною постаттю козацького ватажка XVII століття, що символізує традиції українського війська. Штаб розмістили в двоповерховій будівлі колишнього штабу полку, яку капітально відремонтували. Особовий склад комплектується як контрактниками, так і мобілізованими з Київщини та сусідніх областей. Навчальний процес включає стрільби на полігонах області, куди техніка виходить колонами вночі, щоб не створювати заторів на трасах.
Зв’язок з місцевою владою оформлений угодами про спільне використання доріг і електромереж. Бригада допомагає громаді технікою під час негоди, а село постачає продукти в їдальню. Така взаємодія зменшує напругу, яка виникає через шум двигунів і нічні виїзди. Командири регулярно зустрічаються з головою сільради, щоб узгоджувати графіки навчань.
Де саме стоїть частина в селі
Військова частина 43 бригади розташована на південно-східній околиці Дівичків, за два кілометри від центральної вулиці села, між лісосмугою і полями. Координати об’єкта відповідають кадастровому кварталу колишнього радгоспного двору, переобладнаного під військові потреби. Периметр обнесений бетонною огорожею з колючим дротом зверху, головний КПП виходить на ґрунтову дорогу, що веде до траси Київ-Золотоноша.
Від залізничної станції Дівички до воріт частини близько трьох кілометрів пішки або десять хвилин на попутному транспорті. Найближчі орієнтири – елеватор і церква святого Миколая, від яких видно вишки зв’язку бригади. Територія поділена на житлову зону з казармами, технічну з боксами для гаубиць і складську з підземними сховищами. Між зонами прокладені внутрішні бетоновані дороги, розраховані на важку техніку.
Село Дівички лежить у низині лівого берега Дніпра, тому ґрунти тут вологі, що вимагає постійного дренажу навколо стоянок. Командування встановило насосні станції, щоб уникнути підтоплення парку машин навесні. Лісосмуга з півночі слугує природним екраном від вітру і частково маскує об’єкт. З повітря частину видно як правильний прямокутник ангарів серед полів.
Для цивільних під’їзд обмежений знаком “режимна територія”. Гості проходять перевірку документів на КПП, де чергує варта з службовими собаками. Паркування особистого транспорту дозволене лише на спеціальному майданчику за сто метрів від воріт. Всередині діє пропускна система з електронними картками для військових.
Цікавий факт: село Дівички згадується в документах ще з XVI століття як маєток київських монастирів, а назва походить від слова “дівиця”, що означало молоду дівчину-кріпачку.
Що входить до складу бригади
43 бригада складається з кількох артилерійських дивізіонів самохідних гаубиць, реактивного дивізіону, протитанкового підрозділу, розвідки, зв’язку, інженерного забезпечення та тилу. Основне озброєння – системи калібру 152 міліметри та реактивні установки залпового вогню. Кожен дивізіон має власні ремонтні майстерні та склади боєкомплекту, розміщені в окремих секторах містечка.
Особовий склад налічує кілька тисяч військовослужбовців, розподілених між бойовими і забезпечувальними ротами. Контрактники займають ключові посади навідників і механіків-водіїв, мобілізовані проходять додаткову підготовку на місці. Медичний пункт обладнаний сучасним устаткуванням для надання допомоги при травмах, пов’язаних з обслуговуванням важкої техніки.
Навчальний центр бригади проводить заняття з топографії, управління вогнем і маскування. Полігонні виїзди відбуваються за графіком, узгодженим з цивільною авіацією через близькість Бориспільського аеропорту. Техніка проходить регламентне обслуговування кожні півроку, для чого залучають спеціалістів з центральних ремонтних заводів.
Тилові служби забезпечують харчування з місцевих продуктів і централізованих поставок. Їдальня розрахована на одночасне харчування батальйону, меню складають з урахуванням калорійності для артилеристів. Лазня і пральня працюють за змінним графіком, щоб увесь склад встигав помитися після навчань.
Перед переліком основних елементів забезпечення варто зазначити їхню роль у підтримці боєздатності:
- склад пально-мастильних матеріалів з резервуарами під землею;
- майстерня з верстатами для ремонту ходової частини гаубиць;
- вузол зв’язку з резервними антенами;
- медичний ізолятор на випадок епідемій;
- спортзал для фізичної підготовки особового складу;
- бібліотека з військовою літературою і картами місцевості.
Як живуть військові в частині
Повсякденна служба в 43 бригаді побудована за статутом з підйомом о шостій ранку, зарядкою на плацу і розподілом на роботи. Казарми обладнані двоярусними ліжками, шафами для форми і кімнатами відпочинку з телевізорами. Контрактники мають право на окремі кімнати після певного терміну служби.
Харчування чотириразове, сніданок включає каші і чай, обід – перші страви і м’ясо, вечеря легша. Продукти закуповують у місцевих фермерів Дівичків і сусідніх сіл, що знижує логістичні витрати. Військові самі чергують на кухні за графіком, готуючи під наглядом кухарів-контрактників.
Вільний час дозволений після вечері до відбою, багато хто займається спортом або читає. Інтернет доступний у спеціальній кімнаті з обмеженням часу, щоб не відволікати від служби. Відпустки надають згідно з графіком, проїзд додому компенсують частково.
Дисципліна підтримується внутрішніми патрулями і камерами спостереження на території. Порушення караються нарядами поза чергою або позбавленням звільнення. Командири рот проводять щотижневі бесіди про моральний стан, щоб вчасно помітити втому від навчань.
Сім’ї військових можуть відвідувати частину у визначені дні, для цього обладнана кімната зустрічей біля КПП. Діти офіцерів ходять до школи в Дівичках, куди їх возять службовим автобусом. Така практика зміцнює зв’язок частини з громадою і зменшує плинність кадрів.
Зв’язок бригади з селом
43 бригада активно співпрацює з територіальною громадою Дівичків через спільні заходи і допомогу технікою. Військові розчищають дороги після снігопадів своїми машинами, а село надає приміщення для культурних подій. Голова громади регулярно відвідує частину, щоб обговорити питання шуму і безпеки.
Місцеві жителі працевлаштовані на цивільних посадах у бригаді – кухарями, прибиральниками, водіями. Це дає стабільний заробіток кільком десяткам сімей. Молодь села часто підписує контракт після школи, бо частина поруч і можна жити вдома.
Спільні свята проводять на сільському стадіоні, де військові оркестр грає марші, а жителі готують частування. Такі зустрічі знімають упередження і показують відкритість частини. Діти з Дівичків відвідують дні відкритих дверей, де їм показують техніку без боєкомплекту.
Екологічні питання навколо частини вирішують спільно: військові вивозять сміття на полігон, а громада контролює скиди води. Дорогу від села до КПП асфальтували спільно, розділивши витрати. Така модель співіснування вважається вдалою для інших гарнізонів області.
Для зручності відвідувачів і місцевих складено орієнтири під’їзду:
- від Києва трасою на Золотоношу до повороту на Дівички;
- від Борисполя через Гору до села, далі ґрунтовкою;
- електричкою до станції Дівички, потім пішки три кілометри;
- маршруткою з Переяслава, що зупиняється біля магазину;
- таксі з Бориспільського вокзалу за попереднім замовленням.
Порівняння основних маршрутів до частини з великих населених пунктів
| Маршрут | Відстань | Час у дорозі | Особливості |
|---|---|---|---|
| Київ – Дівички | 65 км | 1 година 10 хвилин | траса з поворотом на ґрунтовку |
| Бориспіль – частина | 25 км | 35 хвилин | через село Гора асфальт до кінця |
| Переяслав – Дівички | 40 км | 50 хвилин | маршруткою з пересадкою |
Розташування 43 бригади в Дівичках забезпечує баланс між безпекою столиці і зручністю забезпечення частини. Село дає спокійне середовище для служби, а близькість великих шляхів дозволяє швидко перекидати техніку. Взаємодія з громадою знижує побутові проблеми і зміцнює довіру місцевих жителів до військових. Така модель дислокації артилерійського з’єднання вважається оптимальною для центрального регіону країни, де потрібна постійна готовність без зайвого навантаження на інфраструктуру великого міста.
Інші новини
