Багато хто зберігає вінілові шпалери роками через їхню міцність і стійкість до вологи. Колір з часом набридає, а повний демонтаж здається зайвим клопотом. Фарбування дозволяє змінити вигляд стін швидко, якщо матеріал підходить і робота виконана акуратно. Нижче зібрано перевірені відомості від майстрів, які щодня стикаються з такими поверхнями.
Не кожен вініл бере фарбу
Фарбувати можна лише вінілові шпалери на флізеліновій основі зі спіненим шаром або гарячим тисненням, які мають пористу структуру і виробник позначив як придатні до фарбування. Гладкий щільний вініл на паперовій основі відштовхує більшість складів і з часом лущиться.
Спінений вініл утворює рельєф за рахунок повітряних бульбашок. Фарба чіпляється за нерівності і тримається рівномірно. Гаряче тиснення дає щільніший, але все одно шорсткий шар, який теж приймає водоемульсійні суміші. Щоб перевірити тип, досить подивитися на зріз рулону: флізелін білий і міцний, папір жовтуватий і тонкий. На етикетці шукають значок пензлика. Без нього ризик високий. На практиці гладкий вініл навіть після ґрунтування дає плями і відшарування через кілька місяців. Майстри радять спочатку зробити пробний мазок у кутку за шафою. Якщо через добу фарба не скочується пальцем, можна продовжувати. Товщина шару вінілу теж грає роль: занадто тонкий просвічує основу, занадто товстий тріскається на згинах. Вологі приміщення додають складнощів, бо конденсат піднімає покриття. Тому кухню і ванну фарбують лише спеціальними складами з підвищеною адгезією. Старі шпалери, яким більше десяти років, часто втрачають еластичність і після фарбування йдуть хвилями. У такому разі краще зняти їх повністю. Вибір правильного типу економить час і нерви, бо переробляти стіну після невдачі коштує дорожче за нові рулони.
Стіни треба підготувати ретельно
Перед фарбуванням вінілові шпалери очищають від пилу, знежирюють і ґрунтують акриловим складом глибокого проникнення, інакше фарба ляже плямами і швидко злізе.
Пилосос із м’якою насадкою знімає сухий пил із рельєфу. Потім стіну протирають вологою ганчіркою з краплею засобу для посуду, щоб прибрати жир від рук і кухонних випарів. Сильно терти не варто, бо спінений шар мнеться. Тріщини і відшарування підклеюють клеєм для вінілу і дають висохнути добу. Великі дірки шпаклюють фінішною сумішшю і шліфують дрібною шкіркою, інакше вони проступлять. Ґрунтовка обов’язкова: вона зменшує вбирання і вирівнює тон. Наносять валиком у два шари з проміжком чотири години. Кути і стики проходять пензлем. Якщо шпалери темні, а фарба світла, ґрунт беруть білий пігментований. Вологість у кімнаті тримають не вище шістдесяти відсотків, інакше ґрунт сохне нерівномірно. Температура має бути від вісімнадцяти до двадцяти п’яти градусів. Сквозняки заборонені, бо піднімають пил. Після ґрунту стіна стає трохи шорсткою на дотик. Це добрий знак. Пропуск будь-якого етапу призводить до того, що фарба скочується валиком або дає розводи. На практиці саме підготовка забирає більше часу, ніж саме фарбування, проте без неї результат виглядає аматорським.
Фарба і валик вирішують усе
Для вінілових шпалер підходять акрилові та латексні водоемульсійні фарби з позначкою для шпалер, вони еластичні і не тріскаються на рельєфі.
Акрил швидко сохне і майже не пахне, латекс дає міцнішу плівку і легше миється. Олійні та алкідні склади не використовують: вони жовтіють і погано зчіплюються. Витрата вказана на банці, але рельєф збільшує її на двадцять відсотків. Валик беруть з середнім ворсом, щоб фарба заходила в западини. Поролоновий дає бульбашки, велюровий лишає лисини. Пензель потрібен лише для кутів і за радіаторами. Лоток з ребристою сіткою допомагає віджимати зайве. Колір вибирають з запасом: банки з різних партій можуть відрізнятися на півтону. Спочатку фарбують невелику ділянку і дивляться при денному світлі. Матова фактура приховує нерівності, глянцева підкреслює їх. Для дитячої кімнати беруть склади з позначкою безпечності. Зберігають залишки в щільно закритій банці, бо на повітрі вони швидко густіють. На практиці дешева фарба вимагає трьох шарів, дорожча криє за два. Економія на матеріалі виходить боком, коли стіна виглядає плямистою.
Порівняння складів для фарбування вінілу
| Тип фарби | Плюси | Мінуси |
|---|---|---|
| акрилова | швидко сохне слабкий запах |
середня зносостійкість |
| латексна | добре миється еластична плівка |
довше сохне |
Наносити треба рівномірно і без поспіху
Фарбу наносять валиком від стелі до підлоги смугами внахлест, другий шар кладуть перпендикулярно першому після повного висихання.
Починають від вікна, щоб світло показувало пропуски. Валик не вмочують повністю, лише прокочують по сітці. Надлишок дає патьоки, які потім доводиться зчищати. Кути проходять пензлем заздалегідь, щоб валик не заходив на сусідню стіну. Кожен шар сохне мінімум чотири години, краще шість. Прискорювати феном не можна: утворюються бульбашки. Температура в кімнаті стабільна. Після другого шару стіну оглядають збоку під лампою. Лисини підфарбовують одразу. Третій шар рідко потрібен, лише на дуже темній основі. Меблі відсувають на пів метра і накривають плівкою. Підлогу застеляють. Роботу краще робити вдвох: один фарбує верх, другий низ. Так стики не встигають підсохнути. На практиці поспіх призводить до видимих смуг, які вже не виправити без перефарбовування всієї площини. Терпіння тут важливіше за швидкість.
Цікавий факт: перші вінілові шпалери випустили в сорокових роках минулого століття як заміну паперовим у вологих приміщеннях, і вже тоді виробники передбачили можливість їхнього подальшого фарбування.
Після роботи стіни потребують спокою
Пофарбовані вінілові шпалери набирають міцність протягом двох тижнів, у цей час їх не миють і не труть, інакше шар зійде клаптями.
Перші дні кімнату провітрюють без протягів. Вологе прибирання починають не раніше ніж через чотирнадцять днів м’якою ганчіркою без абразивів. Сильні забруднення знімають слабким мильним розчином. Жорсткі щітки дряпають плівку. Пряме сонце перший місяць закривають шторами, щоб колір не вигорів нерівномірно. Якщо з’явилися подряпини, їх підфарбовують тим самим складом тонким пензликом. Меблі приставляють обережно, щоб не продавлювати рельєф. У місцях постійного дотику, наприклад біля вимикачів, можна наклеїти прозору захисну плівку. Догляд простий, але регулярний: пил з рельєфу знімають пилососом раз на місяць. Так покриття служить п’ять-сім років без втрати вигляду. Порушення термінів висихання зводить нанівець усю роботу.
Типові промахи збираються в короткий перелік, який варто тримати перед очима:
- фарбування гладкого вінілу без перевірки;
- пропуск ґрунтування;
- нанесення товстого шару за раз;
- робота при високій вологості;
- миття стін раніше двох тижнів;
- використання олійної фарби;
- ігнорування пробного мазка.
Фарбування вінілових шпалер дає свіжий вигляд кімнаті без демонтажу, коли вибрано правильний тип покриття, виконано ретельну підготовку і дотримано технології нанесення. Дотримання простих правил перетворює звичайні стіни на оновлену поверхню, яка довго зберігає колір і легко миється. Варто лише не поспішати і перевіряти кожен етап, тоді результат радуватиме роками.
Інші новини
